ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТНОЇ РОБОТИ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА
Конструювання
довготривалих групових та індивідуальних проектів
Проект
починається з вибору теми проблеми, мети, тицу. Розрізняють такі типи
проектів:
1) дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні практично-орієнтовані;
2)
за характером контактів:
внутрішні, міжнародні;
3)
за кількістю
учасників: особистісні, прані, групові;
4)
зо тривалістю
проведення: короткодіючі, середньої тривалості,
довготривалі.
Тематика проекту може стосуватися як
теоретичного аспекту, пов'язаного з поглибленням предметних курсів, так і
актуального для практики питання, що забезпечує природну інтеграцію знань.
Необхідно врахувати можливі варіанти проблем, які важливо досліджувати в межах
обраної тематики. Самі ж проблеми висувають учні відповідно до пізнавальних
інтересів та потреб. Необхідним є також розподіл завдань за етапами проекту,
обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень.
Етапи
діяльності учнів
1.
Самостійна пізнавальна діяльність
учнів відбувається за індивідуальними, дослідницькими, творчими завданнями.
2.
Проміжне обговорення отриманих даних
відбувається на заняттях у наукових товариствах, гуртках, клубах, на
факультативах.
3.
Захист проектів, опанування знань,
усвідомлення вибору напряму професійної діяльності.
4.
Колективне обговорення, експертиза,
результати зовнішньої оцінки, висновки.
Для повного
розуміння сутності індивідуального освітнього проекту наводимо таблицю (див.
табл. на с. 9) створення індивідуального освітнього проекту,
яка відображає характер самостійної пізнавальної діяльності та етапи
самовизначення учнів.
Планування
роботи над проектом починається з його колективного обговорення. Це
відбувається методом «Мозкового штурму», який стимулює потік ідей. Учитель
виділяє найбільш вдалі, визначає терміни, допомагає учням сформулювати 3-4
пов’язані одна з одною підтем, продумує варіант об’єднання виділених підтем в
єдиний індивідуальний освітній проект.
Проектний
етап передбачає вибір джерел інформації, визначення структури проекту
та строків реалізації кожного етапу та форми презентації (міні-підручник,
відеофільм, стенд, наукова робота).
Найбільш
важливим є дослідницький етап,
тому що на
ньому відбувається перетворення інформації на знання, формується цілісна
система знань.
1. Обробляння
отриманої інформації
Учні
повинні чітко розуміти мету роботи і критерії відбору інформації. Завдання
вчителя — допомогти учню визначити ці критерії. Обробляння отриманої
інформації — це її розуміння, порівняння, добір найбільш значущої для
виконання поставленого завдання. Учням будуть потрібні уміння інтерпретувати
факти, робити висновки, формулювати власні судження. Саме цей етап є найбільш
важким для учнів, особливо якщо вони звикли знаходити в книгах готові відповіді
на всі питання вчителя.
На
цьому етапі здійснюється структуруван- ня отриманої інформації й інтеграція
отриманих знань, умінь, навичок. Учні систематизують отримані дані: поєднують
в єдине ціле отриману інформацію, відбудовують загальну логічну схему
висновків. Учні усвідомлюють порядок, форми і загальноприйняті норми подання
отриманої інформації (в цьому випадку — дослідження вимог оформлення наукової
роботи, яка бере участь у конкурсі-захисті учнівських робіт МАН).Розв’язання
проблем у плані професійної орієнтації учнів сприяє розкриттю багатьох
Етапи ЮП (зміст діяльності учнів)
|
Характеристики самостійної пізнавальної
діяльності
|
Етапи
самовизначення
|
Пошуковий
Виизначення теми, проблеми, мети, завдань
проекту
|
Пізнавальні
проблеми, конкретизація. Цілепокладання: широкі пізнавальні цілі. Мотиви
зовнішні, мотив успіху, ^мотив досягнення, мотив професійної діяльності.
Пізнавальна
самостійність: допомога вчителя
|
Вибір професійної спрямованості
|
Проектний
1. Вибір джерел інформації.
2. Узгодження критеріїв
оцінювання.
3. Визначення структури
проекту.
4.
Визначення строків реалізації кожного етапу
|
Пізнавальні
потреби, конкретизація, професійна спрямованість.
Цілепокладання:
звуження кола пізнавальних цілей.
Мотиви:
домінування мотиву професійної діяльності.
Пізнавальна
самостійність: допомога вчителя
|
Вибір професійної спрямованості. Допрофесійна проба
|
Дослідницький
1. Обробляння інформації.
2. Вирішення окремих завдань.
3. Формування гіпотези.
4. Звіт про виконання
|
Пізнавальні
потреби: професійна спрямованість. Цілепокладання: конкретизація пізнавальних
цілей.
Мотиви: домінування мотиву професійної діяльності,
поява внутрішнього пізнавального мотиву.
Пізнавальна
самостійність: можлива допомога вчителя
|
Оцінювання доцільності професійного
вибору. Допрофесійна проба
|
Аналітично-корекційний
1. Цілісне уявлення про
проблему.
2. Обґрунтування гіпотези.
3. Формування висновків.
4. Визначення готовності
проекту
|
Пізнавальні потреби: професійна
спрямованість. Цілепокладання: пізнавальні цілі, цілі готовності до
професії.
М Мотиви: мотив професійної діяльності,
внутрішній пізнавальний мотив.
Пізнавальна
самостійність: середній, високий рівень
|
Усвідомлення стійкості професійного
інтересу
|
Презентаційний
1. Вибір форми презентації.
2.
Обґрунтування доцільності та значущості проекту.
3. Захист проекту
|
Пізнавальні
потреби: професійна спрямованість. Цілепокладання: пізнавальні цілі, цілі
готовності до професії, соціальні цілі.
Мотиви: мотив професійної діяльності,
внутрішній пізнавальний мотив, мотив самоосвіти. Пізнавальна самостійність:
високий рівень
|
Усвідомлення
готовності до професійної діяльності в обраній сфері
|
Рефлексивний
1.
Усвідомлення ступеня якості проекту.
2. Виникнення нових проблем.
3. Вибір нової теми
|
Пізнавальні
потреби: реалізація, подальше виникнення.
Цілепокладання:
соціальні цілі, нові цілі. Мотиви: мотив професійної діяльності, внутрішній
пізнавальний мотив, мотив самоосвіти. Пізнавальна самостійність: високий
рівень
|
Переконання у правильності вибору
професії
|
*
|
якостей
особистості. Це стосується здібностей не лише отриманих спадково, але й тих,
які виявились і розвинулись у процесі виховного впливу в рамках пропонованого
вчителем виду навчальної діяльності. Певною мірою це стосується і таких
категорій якостей, як знання, уміння, навички, переконання, соціальний досвід.
Іншими словами, створюється фундамент професійних інтересів.
Наступний етап — аналітично-корекційний,Це
етап роботи над проектом проводився на
рівні
вчитель — учень. Зазвичай основою цієї роботи є думки учня, який осмислює
отримані дані і способи досягнення результатів, зокрема обговорює і готує
підсумкову презентацію результатів роботи над проектом. Учень оголошує не
тільки отримані результати і висновки, але й описує прийоми, за допомогою яких
була отримана і проаналізована інформація, демонструє набуті знання й уміння,
розповідає про проблеми, з якими довелося зіштовхнутися під час роботи над
проектом.
Під
час корекційної роботи учень виявляє помилки, вносить корективи, переосмислює
важливі моменти свого проекту, доопрацьовує його. Учитель висловлює при цьому
свої думки, з якими учень погоджується або ні. Аналізуючи свою діяльність щодо
створення проекту, учень оцінює ступінь знань, умінь, навичок, шукає причини недоліків,
що були виявлені вчителем.
Наступний
етап — презентаційний.
Будь-яка форма презентації також є навчальним процесом,
у ході якого учні здобувають навички подання підсумків своєї діяльності.
Основна вимога до презентації — обрана форма повинна відповідати цілям
проекту, віку і рівню аудиторії, для якої її проводять. Усім цим вимогам відповідає
процедура захисту науково-дослідницьких робіт на рівні району, області. Під час
підготовки презентації учитель пояснює учням основні правила ділового
спілкування і ведення дискусій, вчать конструктивно ставитися до критики своїх
суджень, визнавати право на існування різних точок зору з однієї проблеми.
Учителеві необхідно пам’ятати, що основними критеріями успішності учнів є не
тільки професійне самовизначення, а й радість і почуття задоволення від
усвідомлення власних досягнень і набутих навичок.
У
процесі захисту викладають основні моменти сутності роботи, досягнуті
результати та висновки, учень відповідає на запитання, дає аргументовані
відповіді.
Для самооцінювання
та оцінювання проекту розробляють критерії, які викладають у вимогах до написання та оформлення
учнівських наукових робіт МАН.
Обґрунтованість
вибору теми проекту, практична та теоретична значущість.
Ступінь
реалізації поставленої проблеми.
Якість
виконання етапів проекту (це контролює і оцінює вчитель).
Повнота
розробок, завершеність проекту.
Самостійність,
оригінальність, рівень творчості.
Аргументованість
рішень, висновків.
7е
Оформлення проекту, бібліографії.
На
цьому етапі вчитель повинен навчити учнів:
захищати
свою думку, наводити на її захист аргументи, докази, використовувати набуті
знання;
ставити
запитання іншим учасникам конкурсу- захисту учнівських робіт МАН, з їх допомогою
з’ясовувати незрозуміле, заглиблюватися в процес пізнання;
рецензувати
відповіді учасників конкурсу- захисту.
Останній
етап — рефлексивний.
Він передбачає усвідомлення учнями ступеня якості
проекту, виникнення нових проблем, вибір нової теми індивідуального освітнього
проекту.
Рефлексія
допомагає учням сформулювати отримані результати, перевизначити цілі, коригувати
свій освітній шлях, тобто рефлексія — це джерело внутрішнього досвіду, засіб
самопізнання. На основі суперечностей та за результатами рефлексії учні
будують структуру майбутньої діяльності з огляду на вже виконану, тому частіше
старшокласники виконують не один, а декілька індивідуальних освітніх проектів,
у яких вони втілюють свої пізнавальні потреби та інтереси. Учні висувають нові
гіпотези, версії, варіанти розв’язання проблем, а тому освітня«діяльність
триває надалі та є позачерговою зміною предметної та рефлексивної діяльності.
Рефлексивна
діяльність допомагає учням усвідомити свою індивідуальність, успішність у даній
діяльності, свої недоліки та помилки. Якщо учень усвідомлює успішність своєї
діяльності, то пізнавальні надбудови, що виникають, призводять до поглиблення
пізнавального інтересу, з’являються нові цілі та бажання нової діяльності
(високий рівень пізнавальної активності і самостійності) і, як наслідок, у
контексті самовизначення — переконання у правильності обраної професії.
' І
Таким чином, індивідуальний освітній проект має структурну основу, що
виражається в його назві, ідеї, формі
презентації проекту, загальній характеристиці проекту, цілях і завданнях,
строках реалізації, етапах проведення проекту, особливостях проекту та видах
діяльності учасників,, критеріях оцінки роботи, результатах проекту, можливостях
продовження і розвитку проекту (див. додатки 1, 2),
Індивідуальний
освітній проект створює можливості для саморозвитку, самореалізації
професійного самовизначення та засвоєння знань на творчому рівні.
ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ
Методи та прийоми навчання
Методи та
прийоми навчання
Слово «метод» грецького походження — «шлях до-
У методі навчання знаходять відображення об’єктивні слідження, спосіб
пізнання». Під методом у дидактиці ро- закономірності, цілі, зміст, принципи,
форми навчання.
Поряд із традиційними методами
навчання багато вчителів застосовують у своїй практичній діяльності
Уся група
продуктивних методів навчання (проблемний, евристичний, дослідницький) сприяє
засвоєнню знань і вмінь учнями на рівні можливості їх творчого застосування.
Роль учителя в реалізації цієї групи методів полягає у фасилітації
(«полегшенні» процесу самостійного виконання певних етапів пізнавальної
діяльності). Вибираючи та поєднуючи* методи навчання учнів на уроці, доцільно
користуватися ще й відповідністю методів принципам навчання.
ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ
У дидактиці під дослідницьким
методом (дослідницьким принципом, підходом) розуміємо спосіб
організації пошукової творчої діяльності учнів щодо розв'язання нових для них
проблем. Тобто проблеми вже розв’язані
суспільством, наукою, але школярам вони ще не відомі. Під час роботи учні
ознайомлюються з основними методами дослідження, які застосовують в
історичній науці, засвоюють доступні їм елементи методики, оволодівають
уміннями самостійно здобувати нові знання, вивчаючи історичні події та
процеси через аналіз документів.
Функції
дослідницького методу навчання
1. Забезпечення творчого застосування знань
2. Опанування методів наукового пізнання
3. Формування головних ознак творчої діяльності
Формування
інтересуДослідження історичних джерел може відбуватися
різними шляхами, які, відповідно, вимагають використання різних видів
лабораторно- практичних (дослідницьких) робіт. Російський методист О.
Степаніщев називає ці шляхи методами і виділяє як головні методи послідовно-
текстуального та поетапного вивчення джерел.
Метод послідовно-текстуального вивчення
джерел ґрунтується на логічно послідовній
роботі із засвоєння необхідної інформації і передбачає чотири основні дії:
а) виявлення та обробка
основних ідей джерела (виділення основних ідей і положень, формулювання
продуктивно-пізнавальних запитань для з’ясування їх сутності, складання та запис
відповідей);
б) аналіз авторських питань
(робота над питаннями, висунутими автором у тексті, вироблення відповідей на
них, порівняння відповідей автора зі своїми);
в) аналіз подій, фактів і
персоналій;
г) зіставлення історичного
досвіду з дійсністю (вибір із джерела конкретного прикладу для аналізу, добір
аналогів з історії, пошук того, у чому і як ці аналоги набули розвитку в сучасних
умовах, роздуми над можливою реалізацією історичного досвіду у сьогоденні).
Метод поетапного
вивчення джерел ґрунтується на орієнтуванні
учнів на самостійне вивчення необхідної інформації за допомогою триетапного
алгоритму дій.
Підготовча робота (1-й етап)
•
З’ясування
термінології джерела, яка несе змістове навантаження;
•
з’ясування
причин, часу та умов створення джерела, яке вивчають;
•
аналіз
основних фактів і подій, внесених автором до тексту;
•
з’ясування
якісних характеристик особистостей, згадуваних автором.
Засвоєння змісту джерела (2-й етап)
• Виокремлення вузлових питань джерела;
• виокремлення аспекту курсу, що вивчається;
• з’ясування ідей і положень, які набули розвитку в наступні
періоди історії;
• оформлення конспекту (робочих записів змісту джерела).
Виконання узагальнювальних і практичних завдань (3-й етап).
•
Визначення
взаємозв’язку ідей і положень джерела між собою (узагальнення);
•
з’ясування
значення ідей джерела для історичного періоду, що вивчають та сучасності;
•
виконання
практичних завдань на основі аналізу подій і процесів сучасності.
Проте методисти, насамперед
західноєвропейській американські, наголошують на необхідності враховувати
наміри та тенденційність авторів первинних і вторинних джерел. Зокрема, дослідниця
з Північної Ірландії К. Галлагер пропонує учням під час аналізу джерела знайти
відповіді на низку запитань:
1. Хто? Хто зробив чи написав це? Яку посаду він / вона обіймає, яке
має становище?
2. Що? Про що воно нам розповідає? Про що воно нам не розповідає?
3. Коли? Коли це було написано? Який історичний контекст? Які
особливості того періоду або ідеї могли вплинути на автора?
4. Де? Де ці події відбувалися або чого вони стосуються?
5. Чому? Чому це було зроблено чи написано? Чи існувала якась
конкретна причина? Чи можна розкрити цю причину шляхом:
• визначення, на яку аудиторію розраховано роботу;
• аналізу мови та стилю, які були використані у роботі;
• читання поміж рядків?
6. Як? Яким чином воно було побудовано чи зведено разом? Як його
можна порівняти з іншими доступними джерелами?
Останнім часом цей аспект дослідження історичних джерел було
реалізовано в Україні. Так, в одному з останніх навчальних посібників «Історія
епохи очима людини» автори Ю. Кома- ров, В. Мисан, А. Осмоловський, С.
Білоножко,
О. Зайцев приділяють
особливу увагу з’ясуванню позиції автора джерела.
Технології завтрашнього дня
потребують не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон
на безкінечних монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не
моргнувши оком, але людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть
знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі досить швидко встановлюють
стосунки у реальності, що швидко змінюється. О. Тоффлер
Для детального аналізу історичного тексту слід відповісти на такі запитання:
1. Що це за документ,
вид документа? (Запис у щоденнику; лист; спогади; публічне звернення чи
заклик; політичний документ (звіт, протокол, резолюція, урядова постанова, декларація
тощо); дипломатичне послання, акт, нота; уривок з історичного дослідження.)
2. Хто є автором / авторами документа? {Приватна особа, офіційна,
анонім.)
3. Яка політична, національна, етнічна, службова приналежність
автора?
4. Яким чином це впливає на його ставлення до подій?
5. Чи є в документі інформація, яка підтверджує, що він базується на
особистому досвіді чи на причетності автора до згадуваних подій?
6. Чи був автор очевидцем того, що сталося, або ж брав безпосередню
участь у подіях?
7. Чи є в документі які-небудь факти, які допомагають робити
висновок щодо мети появи документа? Кому адресований текст?
8. Коли з’явилося джерело? Чи був документ написаний у той час, коли
сталася подія, одразу після неї чи через декілька днів, тижнів, місяців чи
навіть років по тому?
9. Автор просто повідомляє про ситуацію, передає інформацію або
описує те, що сталося, чи ж документ містить також погляди, висновки і
рекомендації?
10.Чи намагається автор дати об’єктивний і осмислений опис того, що
сталося?
11.Чи є в документі які-небудь твердження чи фрази, які свідчили б
про уподобання чи упередження автора проти якої-небудь групи людей чи думки?
12.Чи є в тексті факти, що дозволяють вам вважати цей документ
достовірним джерелом інформації?
Якщо враховувати згадані вище аспекти аналізу джерел, то загальний алгоритм роботи, за російською дослідницею Л. Поповою, орієнтовно матиме такий
вигляд.
1. Оберіть спосіб роботи: перегляд, читання, вивчення. Ознайомтеся
із джерелом: визначте автора, співавтора, учасників його підготовки, час і
місце створення тексту (за його змістом). З’ясуйте, як вплинули історичні умови
на його створення. Визначте: джерела інформації, що вивчають; мету автора(-ів)
тексту.
2. Визначте вид джерела (лист, щоденник, архівний документ тощо); у
якій формі подано (повністю чи уривок); про що в ньому йдеться.
3. Вивчіть і проаналізуйте зміст тексту: спробуйте зрозуміти,
виокремити його основні положення; подумки поділіть зміст тексту на змістові
частини, виділіть головні думки кожної частини; під час вивчення тексту
формулюйте головні думки джерела і записуйте їх у вигляді тез або цитат,
ключових слів.
4. Оцініть ступінь достовірності викладених у тексті відомостей: чи є
автор безпосереднім свідком того, про що пише; первинність або вторинність
інформації.
5. Визначте, чи є автор представником нової думки або ж він пропонує
ексклюзивний погляд на події; у яких ситуаціях можна використовувати цю
інформацію.
З’ясуйте
значення джерела й інформацію, що в ньому міститься, для сучасності та кожного
з нас.
Дайте узагальнювальну
оцінку цього джерела.Методи та прийоми навчання
У фаховій літературі, у педагогічному
лексиконі вчителів часто зустрічаємо такі терміни як
методи опанування нових знань; методи формування
вмінь і навичок; перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок.
|
• словесні (розповідь, пояснення, бесіда, лекція);
•
наочні (ілюстрування
(картинки, таблиці, моделі, муляжі, рисунки), демонстрування (ТЗН,
кіно-відеофільм));
• практичні (досліди, вправи, лабораторні та практичні роботи,твори,
реферати учнів, складання таблиць, опорних схем)).
методи усного викладення знань; закріплення навчального
матеріалу; самостійної роботи учнів з усвідомлення й засвоєння нового матеріалу;
роботи із застосування знань на практиці та формування
вмінь і навичок;
перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок.
• пояснювально-ілюстративні;
•
репродуктивні (робота за готовими зразками);
• проблемне викладання;
• частково-пошукові;
• дослідницькі.
|
•
методи організації та здійснення
навчально-пізнавальної діяльності;
•
методи стимулювання й мотивації
навчально-пізнавальної діяльності;
•
методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю),
корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-
пізгіавальної діяльності;
•
бінарні, інтегровані (універсальні) методи.
|
За рівнем активності учнів:
|
За характером пізнавальної діяльності (І. Лернер, М. Скаткін):
|
•
індуктивні (від часткового до загального, від
конкретного до абстрактного);
• дедуктивні.
|
•
пасивні;
•
активні;
•
методи проведення найважливіших етапів навчання.
|
З точки зору цілісного підходу до
діяльності в процесі навчання (Ю. Бабанський):
|
За логікою передавання та
сприймання навчальної
інформації
(С Шаповаленко): |
Актуальні
діалоги
|
зуміють способи навчальної роботи
вчителя і організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з розв'язування
різних дидактичних задач, спрямованих на опанування матеріалу, що вивчається.
Методи
навчання — упорядковані способи взаємопов'язаної діяльності педагога і учнів,
спрямовані на ефективне розв'язування навчально-виховних завдань.
Зміст і характер діяльності вчителя й
учнів під час навчання, організованого за різними методами, суттєво
відрізняються.
Реалізуються
через систему прийомів і засобів навчальної діяльності.
Пояснювально-ілюстративний
метод
Пояснювально-ілюстративний метод навчання гюлягає в тому, що вчитель передає учням
готову інформацію за допомогою різних засобів навчання, а учні сприймають,
осмислюють і фіксують її в пам'яті. Роль учителя зводиться до організації
сприйняття інформації або ж способів діяльності з її засвоєння. Повідомлення
інформації вчителем забезпечується за допомогою усного та друкованого слова,
наочних засобів навчання, практичного демонстрування способів діяльності.
В
основній школі пояснювально-ілюстративний метод завжди застосовують у поєднанні
з іншими методами навчання й у сучасних умовах, для яких є характерним
посилення самостійності учнів у процесі здобуття знань, він починає
поступатися тим методам організації пізнавальної діяльності учнів, які
спроможні забезпечити цю вимогу часу.
Евристичний (частково-пошуковий) метод - це метод, за якого вчитель організовує участь учнів
у виконанні окремих кроків пошуку розв'язання проблеми. Роль учителя полягає в
конструюванні пізнавального завдання, розчленуванні його на окремі етапи,
визначенні тих етапів, які учні виконуватимуть самостійно, тобто вчитель
організовує самостійно- пізнавальну діяльність учнів. За одних умов учнів
навчають бачити проблему, за других — будувати докази, за третіх — робити
висновки з викладених або продемонстрованих фактів, за четвертих — висловлювати
гіпотези, за п'ятих — складати план перевірки висловлюваних припущень та інше.
Репродуктивний метод навчання використовують для формування вмінь і
навичок учнів на рівні, що дозволяє застосовувати їх в умовах, які раніше
розглядалися, або трохи змінених. Учитель за допомогою системи завдань
організовує діяльність учнів з неодноразового відтворення повідомлених знань
або способів діяльності.
У процесі навчання репродуктивний метод найчастіше
застосовують у поєднанні з пояснювально- ілюстративним.
Метод проблемного викладу
Сутність методу проблемного викладу навчального матеріалу полягає в тому, що вчитель не
тільки організовує передавання інформації різними способами, а й ознайомлює
учнів з процесом пошуку розв'язання тієї чи іншої проблеми, пояснюючи міркування
від одного етапу пізнання до іншого, ілюструючи логіку цього руху та
протиріччя, що виникають при цьому. Тобто вчитель з учнями ставлять проблему,
у ході уроку розв'язують її, а учні відсте-" жують логіку цього процесу й
одночасно засвоюють етапи розв'язування проблеми.
Дослідницький метод
Сутність дослідницького методу полягає в орга нізацн вчителем пошукової, творчої
діяльності учнів з розв'язання нових проблем і проблемних ситуацій. Цей метод
передбачає досконале засвоєння учнями' досвіду творчої діяльності.
Уся група продуктивних
методів навчання (проблемний, евристичний, дослідницький) сприяє засвоєнню
знань і вмінь учнями на рівні можливості їх творчого застосування. Роль
учителя в реалізації цієї групи методів полягає у фасилітації
(«полегшенні» процесу самостійного виконання певних етапів пізнавальної діяльності).
Вибираючи та поєднуючи* методи навчання учнів на уроці, доцільно користуватися
ще й відповідністю методів принципам навчання.
|
нестандартні методи. Методи навчання застосовують практично
як сукупність одномо- ментних дій учителя — прийомів.
Кожний метод навчання може бути описаний і розкритий
через різноманітність прийомів, застосовуваних під час його реалізації. Прийом
навчання — складова частина методу.
Метод
|
Характеристика
|
Метод доцільних задач
|
Учитель починає викладення матеріалу зі "спеціально дібраних
задач, що підводять до теми), фактично належить до проблемних методів.
|
Абстрактно-дедуктивний метод
|
Від абстрактної теорії до конкретних прикладів — під час вивчення
нового матеріалу вчитель сам наводить означення введених понять, а потім —
конкретні приклади об’єктів, що належать до цих понять.
|
Конкретно-індуктивний метод навчання
|
Від конкретних прикладів до абстрактної
теорії.
|
Сократівський метод
|
Учитель за допомогою системи навідних запитань підводить учнів до
відкриття істини і потрібних висновків.
|
Евристичний метод
|
Поєднує сократівський і репродуктивний:
учитель ставить запитання, вислуховує відповіді, уточнює і виправляє їх, але
при цьому на деякі запитання відповідає сам.
|
Дослідницький
метод
|
Самостійне відкриття теорем, формул,
закономірностей.
|
Метод укрупнення дидактичних одиниць
|
Метод викладення великими блоками (Ерднієв).
|
Проскриптивний
метод
|
Викладення матеріалу супроводжують повними словесними або символічними
записами (теорема: дано, довести, доведення).
|
Інскриптивний
метод
|
Метод опорних сигналів, без детальних
записів (В. Шаталов).
|
Метод
|
Характеристика
|
Метод складної цілі
|
Дозволяє планувати навчання учнів у зоні їх
найближчого розвитку та забезпечує формування відповідальності, переконання
в можливості подола ти труднощі, що виникають на життєвому шляху, віру у свої
сили.
|
Метод вибору
|
Дозволяє
створити умови для сприйняття учнями навчальної задачі, захоплення пізнавальною
діяльністю, у якій вони можуть почуватися особистостями.
|
Метод випередження
|
Сприяє
прискореному розвитку сильних учнів класу, надає можливість слабким усвідомити
найбільш складні питання навчальної програми.
|
Метод укрупнення блоків
|
Допомагає
засвоїти головні, істотні поняття розділу, зв’язки між ними, зменшити
навантаження учнів.
|
Метод
самоаналізу та колективної творчості
|
Характерною ознакою є залучення учнів до групових форм діяльності з
метою створити новий продукт та активне використання рефлексії.
|
Метод індивідуалізованого застосування програм
залежно від особливостей учня
|
Дозволяє
створювати для кожного школяра траєкторію індивідуального вивчення теми.
|
Нестандартні методи
|
Методи викладення нового матеріалу
|
Прийоми навчання — окремі операції,
розумові чи практичні дії вчителя або учнів, які розкривають або
доповнюють спосіб засвоєння матеріалу, що виражає певний метод.
Прийом навчання '— складова частина
методу.
|
Методи та прийоми навчання
Удосконалення методів навчання
відбувається не тільки шляхом розробки та впровадження в практику навчання
нових методів» а й шляхом удосконалення прийомів навчання.
Наприклад, прийоми активізації
розумової діяльності під час усного викладення знань (порівняння,
зіставлення); прийом стимулювання, контролю, взаємоконтролю й самоконтролю;
метод бесіди поєднує такі прийоми:
✓ викладення інформації;
✓ активізація уваги та мислення;
✓
прийоми запам'ятовування, ілюстрування,
і Методи навчання і методичні прийоми можуть мінятися місцями, І
замінювати один одного в конкретних педагогічних ситуаціях.
Одні й ті самі методичні прийоми
можуть бути застосовані в різних методах. І навпаки, один і той самий метод у
різних учителів може поєднувати різні прийоми.
Випробувати десять методів і обрати свій, передивлятися
десять підручників і не дотримуватися жодного неухильно — ось єдиний можливий
шлях викладання. Весь час винаходити, вимагати, удосконалювати —- ось єдиний
курс учительського робочого життя.
М. О. Рибникова
Процес
мислення починається там, де є місце подиву, де народжується запитання.
Учитель повинен завжди : в усьому спонукати учнів до роботи думки і
самостійного мислення. Самостійна робота з картою на уроці важлива як для
сприйняття, так і усвідомлення нових знань, як під час закріплення, так і піл
час повторювально- узагальнювальних уроків.
Самостійна
робота учнів з картою, яку організовують зазвичай у процесі викладу вчителя, є
логічним продовженням розповіді педагога.
Сформувати
стійкі навички і вміння учнів працювати з історичною картою на початковому
етапі дає змогу алгоритм-інструкція, що допомагає правильно організувати самостійну
роботу дітей з історичною картою.
Алгоритм-інструкція
роботи з історичною картою
Знайдіть в
атласі карту, необхідну для проведення роботи. Скористайтесь для цього атласом;
перевірте за
назвою карти правильність свого вибору;
розпочинати
роботу з історичною картою потрібно з уважного ознайомлення з умовними
позначеннями; звертайте увагу на цифрові позначення історико-географічних
об’єктів;
зверніть
увагу на кольорові позначення історичних та географічних об’єктів;
уважно
ознайомтесь із завданням;
для пошуку
об’єкта умовно поділіть карту на квадрати. Переходьте зліва направо від одного
умовного квадрата до іншого і зверху вниз від одного ряду до іншого;
звертайте
увагу на цифрові показники карти;
намагайтеся
бачити всю карту, а не окремі її об’єкти;
особливу
увагу звертайте на завдання, де пропонується порівняти або описати історико-
просторові об’єкти;
на
історичній карті дрібниці мають особливе значення.
У 5-му класі в учнів формуються уміння зчитувати
історичну інформацію, в 6-му класі — використовувати історичну карту як
повноцінне джерело наших уявлень про історичний процес. У 7-му класі діти за рівнем свого розвитку підготовлені
до простих, але водночас ефективних практичних робіт, побудованих як урок застосування
навичок і вмінь за типологією уроків та як самостійна робота за формою
організації навчально-пізнавальної діяльності.
У процесі роботи учні набувають умінь користуватися
умовними знаками, масштабом, формулюють зв’язки між географічним положенням та
їх історичним розвитком.
Неабияке
значення для розвитку вміння самостійно працювати з картою мають роботи творчого
характеру, які вимагають від учнів аналізу змісту карти, зіставлення карт,
встановлення причиново-наслідкових зв’язків. Такі роботи можуть поєднуватися з
роботою за підручником, довідниковою літературою, візуальними джерелами.
Зміст
самостійних робіт з картою, згідно з вимогами чинної програми, протягом усіх
курсів історії ускладнюється. Важливою умовою успіху самостійних робіт з
картою є їх систематичне проведення і своєчасне закріплення прийомів роботи.
Організація
робіт з історичною картою на уроках історії вчить школярів самостійно переносити
знання в нову ситуацію, бачити нові функції знайомих предметів і, найголовніше,
поповнювати знання та уявлення про історичні події елементами просторових
структур. Лише використовуючи багатий арсенал наявних методичних прийомів,
вчитель досягає того, що учні перестають боятися карти і будуть бачити в ній
надійного помічника під час вивчення курсу історії. За символами карти вони
бачитимуть живу історичну дійсність.
ПРИКЛАДИ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ З КАРТОЮ
Всесвітня
історія, б клас
Тема
«Утворення Єгипетської держави»
За допомогою
карти підручника виконати завдання.
Охарактеризувати
особливість географічного положення Єгипту.
Які природні
умови сприяли господарській діяльності людини? Які природні умови заважали
господарському розвитку?
Тема «Давній
Китай»
Покажіть
район виникнення давньої китайської цивілізації.
Назвіть
річки, у долинах яких зародилась давня китайська цивілізація
Які природні
умови впливали на розвиток давньої китайської цивілізації?
Що таке
Велика Китайська стіна?
Хто і для
чого наказав її спорудити? Розгляньте уважно карту й доповніть текст
підручника відомостями про цю споруду.
Тема
«Природні умови Італії»
У чому схожі
природні умови Італії і Греції?
У чому їх
відмінність і як це вплинуло на заняття населення?
Історія
України. 7 клас
Тема
«Феодальна роздробленість.
Поява
удільних князівств»
Знайдіть на
карті Київське, Переяславське і Чернігово-Сіверське князівства, визначте їхні
столиці.
Назвіть інші
міста, що були на території цих князівств.
Назвіть, з
ким межували ці князівства.
Яке із
князівств охоплювало найбільшу територію?
Яким князівством
намагатимуться оволодіти всі князі і чому?
Тема
«Політичний mai соціально-економічний
розвиток Волинського й Галицького князівств»
Де розташована Галицька земля, Волинська
земля?
Із якими
державами вони межували?
Що сприяло
економічному розвиткові Галицьких та Волинських земель?
Тема
«Утворення Галицько-Волинської держави за Романа Мстиславовича»
Ознайомитися
з історичною цікавинкою підручника В. Власова на С. 151 і знайти на карті всі
географічні назви, згадані в тексті.
Володарі
яких країн надавали притулок малолітнім синам Романа Мстиславича, переслідуваним
галицьким боярством?
Тема
«Розквіт Галицько-Волинської держави за Данила Галицького та його наступників»
Назвіть
столицю Галицько-Волинської держави за часів Данила Галицького.
Яке місто
заснував Данило Галицький 1256 року?
Назвіть
князівства, що увійшли до складу Галицько-Волинської держави.
Назвіть
країни, з якими довелося воювати Данилу Галицькому.
Коли
відбулися походи монголів проти Галицько-Волинської держави під керівництвом
Куремси та Бурундая?
Тема
«Монгольська навала на українській землі»
За допомогою
фрагменту з «Тверського літопису» простежте шлях просування русько-половецьких
військ.
Визначте
місце розташування монголо-та- тарського і русько-половецького військ.
Відповідно
до літописної оповіді позначте, де знаходилися кожна із названих дружин.
Стрілочками
позначте хід битви.
Визначте, що
вплинуло на такий перебіг подій.
Визначте,
який вплив мала битва на подальший розвиток подій.
Історія
України. 9 клас
Тема «Вплив
міжнародних відносин на землі України в першій третині XIX ст.»
За допомогою
карти атласу «Українські землі у складі Австрійської та Російської імперії на
початку XIX ст.» установіть хронологічну послідовність входження до складу
Австрійської імперії:
Східної
Галичини;
Буковини;
Західної
Галичини;
Закарпаття.
Тема
«Сільське господарство та аграрні відносини на українських землях у першій
половині XIX ст.»
За допомогою
карти атласу «Господарство українських земель у першій половині XIX ст.»
порівняйте сільськогосподарську спеціалізацію наддніпрянських та
західноукраїнських земель.
Які губернії
Наддніпрянської України спеціалізувалися на зїгрощуванні на експорт пшениці,
льону на олію, тонкорунного вівчарства?
У яких
губерніях було розвинуте виробництво цукру?
Якою була
сільськогосподарська спеціалізація західноукраїнських земель?
Які райони
спеціалізувалися на виробництві жита, вівса, картоплі, льону на волокно, цукрового
буряку?
Назвіть
міста, де відбувались найбільші ярмарки.
Назвіть
найбільші центри торгівлі хлібом.
Порівняйте
стан сільського господарства та аграрні відносини на українських землях Російської
імперії та західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії.
Самостійна
робота в 9-му класі з теми «Модернізація українського суспільства в середині —
другій половині ХІХ століття»
Мета: узагальнити знання школярів з теми; розвивати
в учнів вміння працювати з картою, аналізувати матеріал, робити висновки.
Початковий
рівень
Позначте на
контурній карті назви губерній Наддніпрянської України і західноукраїнських
земель, які спеціалізувалися на:
товарному
виробництві зерна;
товарному
виробництві буряків;
виноградарстві.
Укажіть
назви міст — центрів металургії.
У якій
губернії Наддніпрянської України в 1860-1890-х рр. почали широко застосовувати
сільськогосподарську техніку?
Немає коментарів:
Дописати коментар