Практичне заняття з історії України 5 клас

Які назви в моєму рідному селі нагадують про минуле?

5 клас. Практичне заняття №2.

     Мета: ознайомити учнів з походженням назви рідного села; з’ясувати походження назв вулиць, урочищ; формувати навички та вміння школярів працювати з картами, історичними джерелами, науковими історичними текстами, картосхемою, виховувати любов до рідного краю та повагу до його минулого.

     Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть  

- працювати з картами та картосхемами;

-працювати з історичними джерелами та науковими історичними текстами;

-знати походження назви рідного села;

-знати походження назв вулиць та урочищ.

   

        Обладнання: карта Львівської області, картосхема “Село Черниця”, “Історія села Черниці” І.Кахнич, картки.

    Основні терміни та поняття : населений пункт, місто, село, вулиця, урочище.

    Епіграф: Без минулого немає майбутнього.

                                                    М.Рильський

                                                    Хід уроку

     l. Організаційний момент уроку

    ll. Мотивація навчальної діяльності

    Учитель. Минуле не таке вже й далеке, воно близьке, воно поруч. Історія творилась і твориться не тільки на далеких землях, а й тут, на рідній землі, де ми народились і живемо.

     Оголошення теми уроку.

     Вправа “Мої очікування”

(відповіді учнів)

     Учитель. Як вирозумієте епіграф уроку?

(відповіді учнів)

lll. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

        Учитель. Із давніх-давен люди проживали й проживають у населених пунктах.

         Словникова робота

     Населений пункт – населене місце(поселення), основа розселення людей у межах однієї забудованої земельної території. Населені пункти бувають міські та сільські.

      Місто – тип поселення зі значною чисельністю населення, жителі якого переважно зайняті ремеслом або торгівлею.

     Село – тип поселення із незначною чисельністю населення, жителі якого переважно зайняті у сільському господарстві.

   

      Учитель. Зрозуміло, ми живемо в селі Черниця Миколаївського району Львівської області( демонструє на карті)

     І зараз походження назви села Черниця достеменно невідоме.

     Село Черниця, згідно з першими письмовими згадками, засноване до 1578 року. На рубежі XVl-XVll століть тут було збудовано оборонний замок, який проіснував до середини XVlll, і пізніше перебудований на панський маєток.

      Сама назва стверджує, що в сиву давнину тут був монастир “чернича оселя”. Розбудова села розпочиналась  навколо замку, а пізніше території панського маєтку.

      З часу заснування села Черниця його власники були в тісних родинних стосунках з власником Роздолу. Перші документальні згадки про власника села датуються у податковому реєстрі 1578 роком. У ньому згадується, що частина села Черниця належала поміщиці Канарській.

       Внучка Мацея Чернойовсьокого, наглядача місцевих лісів з 1569 року, Анна вийшла заміж за львівського суддю С.Ржевуського. З цього роду і розпочалося панування династії Ржевуських в цих краях, навкіл Роздолу, аж до кінця XVlll-го століття.

       Документальних данних про існування в Черниці жіночого монастиря не збереглося. Але про те, що граф С.Ржевуський підтримував матеріально чернецтво  і церкву, є багато документальних свідчень. Існування монастиря в Черниці підтверджується переказами старожителів. Кількість черниць була до 10. В ті часи монастирі, у яких нараховувалося до 10 монахів, ніде не реєструвалися. Пізніше, коли у 1647 році граф С.Ржевуський заснував у Роздолі укріплений монастир ордену кармелітів, вірогідно, що черниці переїхали туди. З цього часу, ймовірно, і припинив свою діяльність монастир у Черниці.

        Виходячи із всіх цих обставин, можна вважати, що назва села походить від назви перших поселенців – “черниць”. За іншою версією, вона походить від пізніших записів у податкових реєстрах, які збереглися у архіві м.Самбора, де йдеться про те, що Чорне село, пограбоване і спалене під час воєнних подій 1670-1672 року, покинули люди.

     Учитель. То звідки на вашу думку походить назва села Черниця?

    Відповіді учнів.

   Робота з джерелом.

Робота з текстом книги І.Кахнича “Історія с. Черниця” ст.3-6

    Учитель.

   Запитання:

1.  До якого року відноситься перша згадка про Черницю?

2.  Що було зображено на на печатці с. Черниця?

3.  Що було збудовано на території с. Черниця?

4.  Скільки дворів було в селі в 1738 року?

5.  Скільки чоловік прожив в 1880 році?

6.  Що таке шпихлір?

7.  Який маєток був в Черниці на початку XVlll ст.?

  Метод мікрофон. Відповіді учнів.

Самостійна робота з картосхемою с.Черниці.

             Робота з  картками.

                                          Картка

     На основі картосхеми “Село Черниця” визначте:

1)  кількість вулиць у селі;

2)  їхні назви;

3)  однією лінією підкреслюють найдовшу. А двома – найкоротшу вулиці;

4)  позначте, на якій вулиці проживаєте ви;

5)  з’ясуйте, чи відповідають офіційні назви вулиць місцевим.

№	Офіційні назви	Місцеві назви
1 2 3 4 5 6 7 8	Лесі Українки Польова Зелена Дністровська Молодіжна Мазепи Шкільна Майдан УСС	На селі Завал Кут До ріки Табір Будови Тополі, під Липами Колгоспний будинок

     Один учень зачитує відповіді, а інші здійснюють перевірку.

     Учитель. Головна вулиця носить назву Лесі Українки. Цю вулицю називають центр або “На селі”.

     Вулицю Польову називають “Завал”, бо колись ймовірно тут були вали які оточували замок. Підтвердженням цього є бічна вуличка, яку називають “Башта”.

Це говорить про те ,що колись тут була сторожова вежа – башта.

    Вулиця Зелена – “Кут”, бо це віддалена вулиця і завершується кутом.

     Дністровська – “До ріки” ,  веде на річку.

     Молодіжна – “Табір”, бо там знаходився в радянські часи колгоспний тваринницький табір. Ця назва звичайно новіша , адже і вулиця молода.

     Наймолодша вулиця села – І.Мазепи, яку називають “Будови”, бо там є лише декілька житлових будинків, решту будівель тільки зводяться.

    На деякій віддалі від села знаходиться вулиця Шкільна яку називають “Кольонія”( бо віддалена),”Тополі” і “Під Липами”, бо там знаходилось багато цих дерев, які на жаль в більшості знищені.

Про минуле нашого села розповідають також назви його урочищґ

      Словникова робота

Урочище – це певна ділянка території місцевості, яка вирізняється на формою поверхні.

      Учитель. У нашому селі та поруч із ним є чимало урочищ, поряд з якими ви живете. Їхні назви також пов’язані з минулим. На дошці написані деякі назви урочищ. Спробуйте пояснити, звідки походять їхні назви й де вони розташовані. Наприклад: Жидівське, Панське,

Кольонія, Технікумське, Сад, Ксьондзове, Сажівка, На ставах, Новина,Попівка.

     Відповіді учнів.

     Жидівське – сінокіс на північ від села. Колись ця земля належала корчмареві-єврею.

     Панське – також сінокіс який належав власнику маєтка

     Кольонія – хутір за селом, яким володів польський колоніст. Іноді називають “Чеськове”, бо після війни там жив виходець з села Чеслав Грищук.

     Технікумське – змелі, які знаходяться біля колишнього сільсько-госпадарсько технікуму.

     Сад – землі колишнього колгоспного саду.

     Ксьондзове – землі якими володів в давні часи польський ксьондз.

    Сажівка – колись чиста водойма на вулиці Зелена, тепер фактично болото.

    На ставах – сінокіс, на якому колись були штучні ставки власника маєтку Ржевуського.

     Новина – назва сучасна. Тут знаходяться присадибні ділянки жителів села.

      Попівка – дорога до ділянок на південь від села названа тому, що тут знаходилася колись резиденція православного священика.

      Крім того в селі Черниця знаходяться руїни колишнього панського маєтку. Власниками маєтку були Ржевуські, Подлевські.

Останнім власником став Вітоль Стефанус, який подарував селу ділянку під забудову школи та церкви. Після Другої світової війни тут був сільськогосподарський технікум.

      Біля вулиці Шкільної є руїни колишнього польського костелу, бо поляки , які жили в селі були католиками.

    Закріплення набутих знань

   Завдання

Поставити запитання до кросворда “Історія”

c

а

ж

і

в

к

а

с

е

л

о

н

а

с

т

а

в

а

х

к

о

л

ь

о

н

і

я

т

а

б

і

р

п

о

п

і

в

к

а

ч

е

р

н

и

ц

я

    Підсумки уроку

     Вправа “Висновок”

Відповіді учнів.

    Домашнє завдання.

Повторити матеріал за цією темою.

                                                   

                              Додаток

          З книги І.Кахнича “Історія с.Черниця”

                       З ГЛИБИН ІСТОРІЇ СЕЛА ЧЕРНИЦІ

      Село Черниця, згідно з першими письмовими згадками,засноване до 1578 року. На рубежі XVI - XVII століть тут було збудовано оборонний замок, який проіснував до середини XVIII століття, пізніше перебудо­ваний на панський маєток.

Сама назва стверджує, що в сиву давнину тут був монастир [черни­ча оселя]. Розбудова села розпочиналась навколо замку, а пізніше - те­риторією панського маєтку

     Перші поселенці села в основному займалися роботами у лісі, по­люванням, збиранням лісових ягід, хмелю, грибів, заготівлею дерев­ного попелу, виловом риби. Навколишня територія була вкрита зде­більшого лісами, болотами та водоймами. З часом, здійснивши ви­рубку лісу в місці теперішнього “ Завалу “, на досить родючих землях поселенці вирощували городні культури для власних потреб. Посту­пово кількість жителів села збільшувалась. Маючи місцеву робочу силу і дешевий будівельний матеріал, власник села для охорони свого майна і поселенців від нападів грабіжників, кримських татар і турків збудував оборонний замок, в якому ж розмістились його житлові спо­руди.

     Документальних даних про існування в Черниці жіночого мона­стиря не збереглося. Але про те, що граф С.Ржевуський, з родин власників навколишніх сіл біля селища Старий Розділ, підтриму­вав матеріально чернецтво і церкву, є багато документальних свідчень.

Існування монастиря в Черниці підтверджується переказами ста­рожилів. Кількість черниць могло бути до 10 осіб. В ті часи монас­тирі, у яких нараховувалось до 10 монахів, ніде не реєструвалися. Пізніше, коли у 1647 році граф С.Ржевуський заснував у Роздолі укріплений монастир ордену кармелітів, вірогідно, що черниці пере­їхали туди. З цього часу, ймовірно, і припинив свою діяльність монас­тир у Черниці.       

     Виходячи із всіх цих обставин, можна вважати, що назва села по­ходить від перших поселенців- “черниць”

    Про існування церкви на той час немає документальних підтверд­жень. Зате відомо, що у церкві села збереглося Св. Євангеліє, видане у Львові Братством Ставропігії в друкарні Михайла Сльози, датоване 1665 роком.

Дарчий напис у Євангелії села Черниця: ’’Євангеліє тобто Благо- вістя Богодуховенних євангелістів за привілеєм єго Королівської ми­лості, і за благословенієм святіших патріархів.

    А Боголюбивого єго: господина отця Атанасія Желіборського єпис­копа, Львівського Галицького і Каменець - Подільського в Львові. В типографії Михайла Сльози віку 1665 місяця березня, 1”.

 церковних актах збереглась давня печатка села Черниця, на якій зооражений селянин у довгій сорочці, підперезаний ремінцем. Він соки­рою у лісі рубає дерево. Напис на печатці зроблений польською мовою: ’’Печать громади села Черниця”.

    В податкових реєстрах, які збереглися у архіві м. Самбора, йдеться про те, що село стало “чорне”, пограбоване і спалене під час воєнних подій 1670 - 1672 років, покинуте людьми.

Другий історичний факт, записаний у хроніці міста Долина, свідчить, що в 1694 році через село Черниця з-під Львова переходив ос­танній загін татарських військ у напрямку Жидачева і Долини, грабу­ючи по дорозі місцеве населення.

    Як було заведено з тих часів,майже всі населені пункти, на випадок наближення непроханих гостей чи ворогів,облаштовувались сторожо­вими вежами - баштами. їх будували на найвищих горбах, біля них постійно чергувала сторожова варта. Така сторожова башта була у Черниці. Місцевість, де стояла така сторожова башта, дотепер має на­зву “біля башти”.

    За переказами, такі сигнальні вежі стояли поблизу сіл Крупська та Дроговижа. При наближенні татар вартові підпалювали бочки із смо­лою, і чорний дим стовпом піднімався в небо. Це був сигнал тривоги. Кожен господар забирав свою сім’ю, майно, худобу і шукав захисту за стінами укріплення чи замку, люди також переховувались у лісах та болотах. Так, за переказами, ті, що ховалися по болотах, вирізали собі очеретину і пірнали з нею під воду, а на поверхні тільки де-не-де вигля­дали верхівки очеретяних трубочок.

в податкових реєстрах початку ХУІІ-го століття згадується про те, щЬ на території села Черниця знаходився замок і водяний млин. )

Русло річки, яку теж названо Черничка, в ті часи було набагато ширше. Про це свідчить рельєф навколишньої місцевості. Риба, яка водилася у ній, входила в харчовий раціон мешканців села і панського замку. Частина ставків була сільська, а частина - панська. Пізніше че­рез збільшення потреб у споживанні риби родина Ржевуських, яка була власником маєтку, вздовж русла річки обладнала штучні ставки. Від них і до тепер залишилася назва сінокосів “На ставах ‘V При панському дворі існував фільварок.

Інвентарні записи 1738 року дають досить детальну і широку кар­тину села. В цей час у Черниці був 61 двір кметів та 11 дворів загород - ників. В селі було 35 пар волів. Тобто половина села була забезпечена тягловою силою. Кметі мали земельні наділи по 2,5 гектара. За цю зем­лю відробляли панщину по 2,5 дні на тиждень та один день був шар­варковим (призначений для виконання ремонту доріг, гребель,ставків і іншого громадського майна). Селяни давали щороку по 10 четвертин вівса, 3 четвертини хмелю, 2 курки, одного півня, 6 ліктів прядива з поміщицького прядива. Виготовляли по одному вулику для поміщиць­кої пасіки і платили по 2,5 злотих земельного податку. Пасіка у пана була дуже велика. Розмістилася вона у декількох місцях. Пасіку об­слуговували декілька пасічників. На панщину виходили о 9 годині ранку. Щоночі 3 чоловіки повинні були стерегти панське майно. Сільський мельник щороку відгодовував поміщикові одного кабана та виконував на фільварку різні столярні роботи. Сільський швець-чоботяр здавав панові по дві вичинені шкіри з корів або бика.

    На фільварку була велика конеферма.

   Утримування на фільварку коней графу Ржевуському приносило чималий дохід. У 1779 році Пісочна і Черниця принесли їх власникові від здачі коней в оренду 6 тисяч злотих.

У Черниці селянські землі займали 1308 моргів. Поміщику у селі належала винниця, сажівка, став шириною 12 метрів біля русла річки Черничка з великим ставом шириною 17 метрів, зарослим осокою. На сільських земельних володіннях було багато боліт, в яких водилося багато диких птахів і риби. Поміщик частину своїх земель запускав лісами, створював так звані запусти.

1820 році в Черниці було 12 дворів, які мали земельні ділянки до трьох моргів, 19 дворів - до 8 моргів, 44 двори - по 9-17 моргів, а та­кож було 2 куркулі, які мали понад 18 моргів^)

      При панському дворі продовжувала працювати ґуральня з олійнею, а також стайня з возівнею. Згадки про існування млина у цей час немає. З переказів старожилів до нас дійшла інформація, що на початку Х!Х сто­ліття була велика весняна повінь і власник млина ввечері забув відкрити допоміжні шлюзи, якими могла зійти зайва вода. За ніч у водосховищі було стільки води, що існуюча дамба не витримала тиску - і вода її знесла разом з водяним млином. На відновлення млина у мельника коштів не було. З цього часу і перестав працювати водяний млин.

      У 1880 році в Черниці проживало 794 особи.

В 1886 році в селі переобладнали жидівську корчму під громадський шпихлір (комору). У 1898 році в ньому зберігалося 88 центнерів зерна. Шпихлір був спалений під час 1-ї світової війнн.

Інвентар Черницької парохії вказує, що вона в цей час належала до циркуляру Бережан. Пізніше в повітних актах - до Стрийського цир­куляру.

Патроном церкви у 1811 році спадково, після помершого власника Ельфена Ван Мтуневіт, стала родина Подлевських.

Після Подлевських село Черницю викупив інженер Вітольд Стефа- нус. Згідно земельного акту В. Стефанус у 1921 році віддав парцелу [зе­мельну ділянку] на будівництво нової церкви в селі.

На початку XVIII століття, коли припинились війни та пограбу­вання татарами, життя села Черниці заново почало оживати. У селі нараховувалось декілька десятків селянських дворів. В селі почали відновлювати давні українські традиції та обряди. Для проведення релігійних Богослужінь громада села за свої кошти збудувала нову церкву.

З інвентарних записів 1738 року відомо, що у селі нараховувалось 77 дворів. Половина села була забезпечена тягловою силою.

Місце для будівництва церкви вибрали рядом з панським дво­ром.

Вірш, присвячений Черниці. Автор: В.В.Городицький.

Сяють у небі зірниці,

Вечір вогнями розцвів,

В легкім тумані Черниці,

Стиха хтось пісню завів.

З вітром шепоче травичка,

Роси на ній, мов кришталь,

В місячнім сяйві Черничка Змійкою в’ється у даль.

Десь «За валом» обізвалась Пісня журлива, сумна Може, дівчина призналась,

Що покохала вона.

Нічка, яка чарівниця,

Зачарувала всіх сном.

Стихло усе, у Черниці,

Сни бродять нічним селом.