Блог Хлоп'ячої Ярослави Володимирівни: Дослідження з історії села Черниця. Маєток Вітольда Стефануса.

Я працюю вчителем історії в Черницькій ЗОШ I-III ст. Народилася в с. Черниця, тому все, що зв’язане з історією рідного села мені надзвичайно цікаве. Проте дізнатися про його минувшину є досить складно, бо Черниця, як і інші навколишні села, належали до Станіславського воєводства. Тому більшість документів знаходиться в Івано-Франківську.

Я неодноразово працювала в Львівському державному архіві, шукаючи по крупинках історичні дані. І от мені попався досить цікавий документ «Опис маєтку п. Вітольда Стефануса в с. Черниця, складений в 1930 р. Тодішній власник Стефанус, маючи багато боргів, змушений продати помістя. Для продажу був складений детальний опис маєтку. Написаний документ польською мовою. Переклад допомогла мені зробити моя сусідка Грищук Ярослава Іванівна, багаторічний в’язень сталінських таборів. Вона в дитинстві навчалася в польській гімназії і по сьогодні зберегла добрі знання та ясний розум.

Я подаю на ваш розгляд цей документ, бо надіюся, що читачам буде цікаво дізнатися про те якими були маєтки польських панів в Західній Україні на початку 20 ст.

З повагою Хлоп’яча Ярослава Володимирівна

Опис

маєтку с. Черниці, розташованого на території Черницької гміни, Жидачівського повіту, Cтаніславського воєводства – власність п. Вітольда Стефануса.

Маєток розташований при шосе Дрогобич – Пісочна – Жидачів, при шосе Львів – Стрий, а також 2 км від залізничної станції Пісочна лінії Львів – Стрий. Відстань до Львова становить 45 км, до Стрия – 23 км, до Жидачева – 15 км.

В Черницькій і Пісочнянській гмінах, які становлять одну цілісність (344 га), знаходиться 7 - класна школа, греко – католицька церка, костел, пошта, телефон і відділ поліції. Із 344 га припадає орних земель, городу і саду – 155 га, лук і пасовищ - 60 га, лісу -113 га, а також 16 га зайняті під водою, дорогами і землею, призначеною для майбутнього будівництва.

Землі переважно урожайні, суглинисті – найбільш придатні з орних земель для вирощування буряків і пшениці. 50 га лук не вимагають жодних меліорацій, решта тільки обведена ровами або проведено меліорацію.

Двір у Черниці розташований біля дороги і становить комплекс з 8 га дуже акуратного огородження, з котрого 4 га припадає на сад і городи, 2 га на гарний старий парк, а також 2 га - під забудовами. Ціла площа утримується у великому порядку з комфортом і справляє гарне враження. Двір сполучений з фільварком (господарством) бетонними доріжками, а цілий господарський комплекс разом з городом користується водопроводом.

Панського лісу є 113 га 1/3 дерева листяні, з них - 80% дубові, віком близько 40 р, 1/3 молоді 10 літні і 1/3 зруби. Господарські будівлі всі є муровані, криті бляхою або дахівкою, в дуже доброму стані. Будівлі збудовані переважно 1921-1925 рр., крім фабричного будинку, котрий побудований в 1928 р.

Будівлі

Житловий будинок №1 - вкритий дахівкою, має 10 великих покоїв, кухню, комору, лазню – туалети з каналізацією, велику терасу, підлога з дубового паркету, печі всі із кахелю. Це помешкання пана Стефануса і його сім ї.

Житловий будинок №2 - мурований вкритий дахівкою, пивниці, велика кухня, туалет, водопровід, поблизу споруджена молочарня з охолодженням молока, курник і комора. Обидва будинки мають 4 великі пивниці. Мури в обох будинках достатньо товсті, в разі потреби добудови можуть бути знесені. Це також панський будинок.

Житловий будинок №3 побудований для слуг, дерев’яний, вкритий дахівкою, висотою 3,5 метри з м’якими підлогами, поряд знаходиться господарський будинок для слуг.

Житловий будинок № 4 призначений для слуг, з дерева, покритий дахівкою. Поряд знаходиться господарський будинок. Підлоги в будинку м’які.

Житловий будинок № 5 призначений для слуг, з дерева, покритий дахівкою. Поряд знаходиться господарський будинок.

Житловий будинок № 6 – будинок для управителів фільварку, мурований і вкритий бляхою. Є 3 покої, кухня з водопроводом і котельнею на подвір’ї.

Житловий будинок №7 (лісничівка) - мурований, покритий гонтом, з підлогами. Поряд знаходиться господарська будівля.

Будівля № 8 (стайня) - призначена для утримання коней і ВРХ, мурована і вкрита дахівкою. Підлога і жолоби бетонні. В будівлі є водопровід і каналізація. Тут розміщено 80 голів ВРХ і 24 коней. Є місце для приготування корму, парник для картоплі і кладова на корм.

Будівля № 9 (кузня) - мурована і вкрита дахівкою, залізні вікна. Тут знаходяться усі знаряддя праці.

Будівля № 10 (возовня). Тут знаходяться вози і сани, кладова, склад для штучних добрив і вугілля.

Будівля № 11 (шпіхляр або склад) - мурована, багатоповерхова, покрита бляхою з залізними дверями і вікнами, є пристрій для витягування зерна на поверхню, вагою 600 кг. Також є велика кладова для зберігання дрібних рільничих знарядь і пального.

Дальше в цьому самому будинку знаходиться великий гараж . Недалеко від шпіхляра є свинарник на 20 голів свиней.

В цьому самому будинку є ще господарський млинок (камінь французький) і помпа для перекачування води в збірнику водопровідної вежі.

Будівля № 12 (піднавіс) побудована для зерна на мурованих стовпах, критий бляхою, довжиною 60 м, шириною 16 м на 1000 кіп збіжжя з підключеним водопроводом.

Будівля №13 (піднавіс) побудована на дубових стовпах, критих дахівкою і призначений для зерна та корму, довжиною - 30 м і шириною - 8 м.

Будівля № 14 (комора) побудована з дубового дерева, крита дахівкою, довжиною - 30 м і шириною - 8 м.

Будівлі №15: біля двора в тіні знаходяться 3 муровані пивниці і льодовня, кожна може помістити 400-500 кг буряків.

Будівля №16: на місці колишньої цегельні стоять дві деревяні опори, покриті гонтом.

Будівля №17: фабричний будинок при залізничній станції (2 км від двора) з власною залізничній рогачкою, мурований, багатоповерховий, розташований в Пісочнянській гміні, довжиною - 41 м, шириною - 16 м, висотою - 10 м. Будинок побудований в 1928 р. Вартість будинку становить близько 100 000 злотих.

В помешканні є два великих зали: в підвалі і на 1-му поверсі з машинним обладнанням для дерев’яного промислу. Тут виробляють дерев яні іграшки. Обидва зали так збудовані, що в разі потреби можуть пригодитися для проживання, тому що в підвалі і на 1-му поверсі нормальні вікна і двері.

При цьому з’ясувалося, що біля двору на відстані 500 м збудована в 1930 р. 7 – класна школа для сільських рад сіл Черниця та Пісочна. Землю під школу подарував пан Вітольд Стефанус. Прекрасний двоповерховий будинок збудований коштом держави і коштом власника маєтку. Школа мурована, крита бляхою з 2-х морговим городом і двохморговим подвір’ям. Є великих 8 залів-класів і 3 кабінети. Є ще кілька помешкань для вчителів на 2-му поверсі (мансарді). Крім безпосереднього розташування школи біля двору є ще можливість використання класів для майбутнього сільськогосподарського ліцею тимчасово або назавжди. Тоді місцева школа буде перенесена до фабричного будинку біля залізно дорожньої дороги.

Біля фабрики прокладений газопровід «Дашава – Львів», газ підключений до фабрики.

Опис інвентаря живого і мертвого (стилістику збережено з документу):

Живий інвентар: коні робочі і виїзні – 17 гол., корів дійних низинної раси червона строката – 29 гол., ялівок – 10 гол., 2 бугаї. Середня вага корови 500-600 кг. Середній удій на корову – 4500 літрів молока на рік.

Інвентар мертвий: шкіряна упряж: робочих пар – 10 пар, виїзних - 2 пари (два сідла), возів робочих - 13 шт., молоковоз, два візки двохколісні, борони залізні - 10 пар, культиватори - 2 шт., плужки для підгортання картоплі - 6 шт., поливалки ручні - 5 шт., обпилювач буряків - 1 шт., сівалка рядова 3-х метрова, сівалка для внесення мінеральних добрив - 1 шт., сівалка для вапна, косарки «Deedingа» - 3 шт., грабарки «Schuttlewovta» -3 шт., жатки «Deevingа» - 2 шт., сівалка для посіву трав і конюшини, борона дискова кінна, дерев’яна дубова шуфля для вирівнювання землі - 2 шт., тягач «Deeving» з 4-корпусним і 8 – корпусним плугом для мілкої оранки. Гарнітур молотарки парової фірми «Hoefer – Schvanz» з елеватором до соломи і локомобілем 8 НР фірми «Hengierskie Koleje Panstwowe», пристрій для формування тюків конюшини, млинок для чищення зерна, вітряк «Eksneva», млинок для чищення конюшини і трав «Eksneva», трієр для сортування зерна, прилад бочковий для підготовки посівного матеріалу, 3 залізних бочковози, а також розпилювач, мотор стартовий «Deeving» 6-НР для заведення січкарні, циркулярки і млина.

Мотор «Deeving» - 3 НР до водяної помпи, січкарня моторова, пила циркулярна до дерева, парник для варіння картоплі і буряковарка.

Обладнання для молочарні: холодильник, масничка, 6 збірників на молоко, апарат “Earbeva” для визначення жирності молока, 4 візки для виїзду і двоє ви їздових санок. В кінці багато дрібних господарських реквізитів, таких як ліхтарі і ланцюги для худоби і інше.

Ціна на все описане разом з інвентарем, посівами, запасами зерна і картоплі – 500 тис. злотих.

В кінці належить врахувати весь перерахований інвентар живий і мертвий, посів і запаси зерна, котрі хоч би при сьогоднішніх цінах , враховуючи якість, представляють високу вартість, принаймні кількадесят тисяч злотих.

Виясняється, що власник, маючи борги, був готовий продати частину маєтку із забудовами, інвентарем і посівами за ціною розуміється вищою – вартістю біля 300 тис. злотих.

Пан Вітольд Стефанус був інтелігентною людиною, господарство все було рентабельне, зразкове, за працю з робітниками розраховувався чесно, крім того робітникам виділяв городи і житлову площу. Великий внесок він вніс на будівництво 7-ми класової школи - помагав фінансово і матеріально. В цей час знаходилися люди котрі говорили, що їм не потрібна польська школа та ще імені Йосифа Пілсудського, президента Польщі, бо наближається війна і все пропаде. На це він на відкритті сказав: «Люди добрі! Що буде, то буде, а школа вже стоїть, а назви будуть мінятися, зате школа буде стояти вічно».

Не дивлячись на те, що маєток і господарство були в зразковому стані, п.Стефанус через борги змушений продати його. Викупила його держава і Львівське освітнє управління. З 1935 р. тут організовано сільськогосподарський ліцей. Після Другої світової війни на території ліцею заснований Черницький сільськогосподарський технікум, який готував агрономів та спеціалістів для тваринництва. Проте в 1966 р. технікум розформовано і утворена однорічна сільськогосподарська школа, яка готувала зоотехніків. В 1979 р. школа також розформована і утворено «ЦЕЛАЖ» - організація по зберіганню і постачанню мінеральних добрив. А в 1987 р. і ця організація була закрита.

Колись це був прекрасний маєток, який доглядали студенти. Тут був чудовий парк з алеями та різноманітними парковими статуями. Навколо приміщень розбиті клумби, де цілий рік квітували різними барвами квіти. Господарство успішно процвітало. Тут були корови, коні, свині, кролі. При «ЦЕЛАЖу» почався потрохи занепад. Проте найбільша біда для маєтку настала в 90-ті рр. XX ст. Всі будівлі, парк і земля передані в оренду Львівській академії мистецтв. Але в ті тяжкі часи вуз коштів не мав і «технікум», як його називали в селі, поступово занепадає. Останній сплеск інтересу до цього маєтку був в 90-х рр.. XX ст., коли тут знімали український фільм «Злочин з багатьма невідомими». Після цього маєток поступово перетворюється на руїну. Недоглянуті і не жилі будівлі руйнувалися. А все, що було ціле в приміщеннях, навчальному корпусі – розкрадене місцевими жителями. Красиві і цінні породи дерев, були по-варварськи вирубані. (Пам’ятаю, як в дитинстві я завжди ходила в парк на «райські яблучка»).

Сьогодні колишнє помістя не впізнати. Бур’яни вище людського росту, будинки розвалені, дикі собаки і коти – ось єдині жителі, колись прекрасного помістя п. Вітольда Стефануса.

Життя іде….Старіють і вмирають люди – свідки колишнього процвітання помістя. Але воно як людина ще живе. Тому надіюся, що можливо колись найдуться люди, які відродять минулу красу.

Додаток

Колишній вигляд маєтку